Здоров’я кишечнику та прирости – що ми можемо покращити при вирощуванні підсисних поросят

За матеріалами Др. Стівена МакОріста. Ноттінгемський університет, Великобританія

Здоров’я кишечнику у період відлучення. На що потрібно звернути увагу спочатку?

Вплинути на покращення травлення поросят у період відлучення потрібно, починаючи ще з моменту переведення свиноматки у  приміщення для опоросу:

1. Свиноматок необхідно очистити та помити, а особливо вим’я – це знизить можливість виникнення інфекцій молочної залози.
2. Для підтримання молочної продуктивності свиноматки потрібен постійний контроль за споживанням корму та її апетитом.
3. Свиноматки повинні постійно отримувати чисту воду.
4. В літній період не менш важливим для свиноматок є охолодження. Занадто висока температура в приміщенні може стати  причиною зниження споживання корму.

Основними причинами смерті поросят у підсисний період є придушення, затоптування свиноматкою, а також голодування, особливо якщо у свиноматки є проблеми з вим’ям, наприклад, коліформний мастит або агалактія.

Також однією з ключових проблем, які виникають на діючих фермах, є кількість персоналу в приміщеннях для опоросу. Тому часто постає питання: чи достатньо на фермі працівників, щоб організувати денну і нічну зміни під час опоросу, годування та чищення свиноматок?

Інфекційні та паразитарні причини проблем з травленням у поросят-сисунів.

Найпоширеніші інфекційні та паразитарні причини виникнення діареї у поросят у період до відлучення:

1. Ешеріхія колі - ЕТЕК (ентеротоксична Escherichia coli).
2. Коронавіруси - трансмісивний гастроентерит (ТГС), епідемічна діарея свиней.
3. Клостридія - C. perfringens і C. Difficile (ентеротоксемія свиней).
4. Ротавірус - ротавірусний ентерит свиней.
5. Кокцидіоз - Isospora suis.

Кокцидіоз вже у десятиденних поросят призводить до ентериту, який супроводжується проносом жовтого кольору, втратою ваги, зневодненням та пригніченням загального стану поросят, температура тіла часто залишається у нормі, апетит  також збережений. Важливим є те, що кокцидія стає пусковим механізмом виникнення інших кишкових інфекцій у подальшому.  Навіть у випадку одужання від кокцидіозу поросята тривалий час відстають у рості та розвитку, порівняно зі здоровими тваринами того самого віку. Для успішної профілактики кокцидіозу поросятам застосовують Байкокс® 5% (виробництва німецької фірми Байєр), однократно у віці 3-5 день життя. Дія препарату спрямована на знищення всіх  внутрішньоклітинних стадій розвитку кокцидій, окрім того доведено, що препарат проявляє імуностимулючий вплив на організм  поросят. При появі клінічних ознак кокцидіозу тварин лікують сульфа- або триметопримом, а також дають розчини електролітів  (орально чи підшкірно), щоб компенсувати втрату рідини.

Загальні поради щодо попередження захворювань та економічних втрат в період після відлучення.

У день відлучення зважте серйозність змін для поросят: перехід від рідкого молока до більш твердого корму, перегрупування з незнайомими особинами та переведення в нове оточення все це призводить до неабиякого стресу у відлучених тварин. Отже, увагу необхідно приділити таким питанням:

1. Вік та вага поросят при відлученні мають дуже важливе значення. Найоптимальніший вік для відлучення становить 28 днів, при  цьому бажано, щоб поросята набрали 8 кг живої ваги. У свиней не спостерігається компенсаторний ріст – багато досліджень  показали, що маленькі поросята-відлучники залишаються відстаючими у рості протягом всього життя. Для слабких поросят-відлучників слід передбачити окремий станок з престартерним кормом та джерелом тепла (це можуть бути обігрівальні плити, лампи, тощо).
2. Температура та її коливання у приміщеннях, де утримуються поросята-відлучники. Основною передумовою клінічних проявів  Escherichia coli часто стає переохолодження (при щілинній підлозі температура в приміщенні повинна становити 28° С).
3. Дотримання санітарно-гігієнічних норм у приміщеннях, де утримуються відлучені поросята – суха та чиста підлога.
4. Густота поголів’я відлучених поросят – необхідно дотримуватись відповідної кількості особин у групі та уникати скученості.
5. Провітрювання, вентиляція та коливання температури у приміщеннях, де утримуються поросята-відлучники. Створюючи  мікроклімат, потрібно уникати протягів, а також враховувати високу потребу відлучених поросят у теплі.
6. Правильна схема харчування – з казеїном або іншими молочними компонентами та підкислюючими речовинами.
7. Оптимальні програми вакцинації мають суттєве значення для попередження появи ілеіту, цирковірусу свиней типу 2b (ЦВС-2b), ротавірусу, класичної чуми свиней та інших захворювань.

Основні причини виникнення ентеритів у поросят-відлучників.

Найбільш типовими причинами виникнення ентеритів у поросят-сисунів до та в період відлучення (віком 2-5 тижнів) є ротавірус типу А і кокцидія, а саме Isospora suis. Спільною рисою для цих патогенів є здатність завдати надзвичайно серйозної шкоди ворсинкам кишечнику, а особливо їх верхній частині, що знижує всмоктувальну функцію ворсинок та темпи набирання ваги інфікованими поросятами.

Зменшення активності ворсинок.

Ретельне вивчення свиней показало, що, незважаючи на те інфіковані тварини чи ні, знижена вага при відлученні прямо переходить у знижену вагу 20-тижневих особин. Іншими словами, компенсаторний ріст не завжди проявляється у молодих  відлучених поросят. Чому? Однією з причин є те, що на відміну від ВРХ, свині не мають іншого, альтернативного джерела  всмоктування енергії, окрім кишечника. Наприклад, у жуйних до 50% раціону перетравлюється і всмоктується у передшлунках, і  лише біля 30% - у кишечнику, тоді як у свиней поживні речовини всмоктуються лише в кишечнику.

При відлученні зазвичай відбувається перехід від корму на молочній основі до твердих кормів (часто зернових), що змушує ворсинки бути більш пласкими. Окрім того відлучення також призводить до тимчасвої анорексії та дисфункції кишечника у багатьох тварин. Після відлучення всмоктування та абсорбція поживних речовин відбувається у верхній частині ворсинок, де компоненти корму піддаються впливу мікроворсинок та ферментів, які асоційовані з мембраною мікроворсинок. Якщо у період  до відлучення забезпечити здорові ворсинки та мікроворсинки кишечника, а також основні ферменти, які пов’язані з мембраною ворсинок, це неодмінно позитивно відобразиться на покращенні травлення та на здоров’ї кишечника після відлучення. А це у свою чергу перейде у відмінні показники росту після відлучення та стійкі показники здорового травлення. З огляду на вищесказане стає зрозуміло, чому поросята, які були заражені шлунково-кишковими інфекціями в підсисний період, і, як наслідок, мали пошкоджені ворсинки кишечника та недостатню вагу в період відлучення, мають незадовільний стан здоров’я  кишечнику та низькі показники продуктивності після відлучення. Таким чином, нормальна здатність тонкого кишечника у свиней всмокутувати поживні речовини в період відлучення є запорукою для подальшого потенціалу росту тварин.

Вторинні кишкові інфекції.

Вірогідно, що зараження кокцидією та ротавірусом у підсисний період може призвести до зростання частоти виникнення і важкості перебігу багатьох інших кишкових захворювань у період після відлучення. Тобто тоді, коли поросята проходять процес  адаптації і водночас позбавлені надходження материнських антитіл.

Зазвичай серед таких захворювань є колібактеріоз (Escherichia coli), проліферативний аденоматоз кишечника, або ілеїт (Lawsonia intracellularis), дизентерія свиней (Brachyspira hyodysenteriae). Зокрема, епізоотичні дослідження показали, що свині, які мають зараження кокцидіями та ротавірусом у підсисний період, проявлять ознаки ілеїту, спричиненого Lawsonia, та дизентерії, спричиненої Brachyspira hyodysenteriae, у більш ранньому віці, а також мають більш важчий перебіг цих захворювань.  Доведено, що стада свиней, уражені ротавірусом набагато частіше страждали на проноси після відлучення.

Аналогічна ситуація і з кокцидіозом: Стівен МакОріст з’ясував, що кишкові захворювання після відлучення, в тому числі ілеіт і  дизентерія, важче протікали у особин, яким не робили профілактику кокцидіозу. Таким чином, це може бути ще однією причиною відсутності компенсаторного росту менших відлучених поросят – є вірогідність того, що вони страждають від вторинних кишкових інфекцій.

«Кишкові захворювання після відлучення, в тому числі ілеіт і дизентирія, важче протікають у поросят, яким не проводили профілактику кокцидіозу»

Основні застереження

1. Ентертоксемія поросят після відлучення

В цілому ця інфекція досить розповсюджена на свинофермах – елімінація збудника не є оптимальним вибором.

Після відлучення відсутність молока свиноматки та імуноглобулінів ІgA сприяють розмноженню штамів E. Coli, які постійно знаходяться у кишечнику. Щеплення свиноматок або ремонтних свинок жодним чином не впливає на розвиток інфекції E.  Сoli у поросят після відлучення. Уражені ешеріхією поросята зазвичай походять від свиноматок першоопоросок, адже молозиво таких свиноматок має незначну кількість антитіл проти ЕТЕК.

Клінічні прояви майже завжди з’являються на 7-10 день після відлучення, і супроводжуються жовтими, водянистими, рідкими каловими масами, зневодненням і швидкою втратою кондиції. Сьогодні хвороба виникає рідше завдяки застосуванню оксиду цинку - одному з компонентів, що зараз зазвичай вводиться до раціону поросят (у концентрації приблизно 2,500ppm).  Доведено, що оксид цинку є ефективним для стримування токсичної дії і розмноження ЕТЕК. Деякі організації, що стоять на захисті навколишнього середовища, чинять тиск, з метою зниження використання оксиду цинку в Європі, і такі дії призвели до частішої появи інфекцій у відлучених поросят, збудником яких є ЕТЕК.

2. Проліферативний аденоматоз кишечника = ілеіт.

Lawsonia intracellularis, яка викликає ілеіт, в цілому є розповсюдженою у всьому світі інфекцією на свинофермах, спроби впровадження у господарствах програм із звільнення від цієї проблеми є досить рідкі. У більшості свиней зараження  відбувається невдовзі після відлучення, а через 1 - 2 тижні з’являються характерні патологічні зміни у кишечнику. В уражених відлучених поросят спостерігаються такі клінічні прояви цієї інфекції, як пронос та уповільнене набирання ваги, що в різних  особин виявляється різною мірою. Субклінічна форма інфекції є дуже поширеною, і проявляється така форма без явних клінічних  ознак, проте зниженими показниками продуктивності (низькі прирости, більші витрати корму на одиницю ваги) внаслідок уражень кишечника.

Окрім вакцинації проти ілеіту, для контролю за захворюванням старшим свиням метафілактично застосовують препарати тіамуліну або тілозину.

Альтернатива антибіотикам та щепленням

Існує багато інших продуктів та заходів, які були розроблені спеціалістами виробників ветеринарних препаратів та кормових добавок, що у комплексі могли б замінити або підсилити ефективність застосування антибіотиків та щеплень. Зокрема є декілька корисних продуктів, призначених до застосування щойно відлученому молодняку, які підтвердили свою ефективність в умовах різних свиноферм при проведенні багатьох досліджень. Ці препарати містять оксид цинку або підкислювач корму  (особливо, якщо це мурашина кислота). На кінцевому етапі вирощування, корисними для забезпечення здоров’я кишечника свиней виявився лише протизапальний алкалоїд сангвінарин, що діє у шлунково-кишковому тракті.

В Україні існує позитивний досвід використання ефірних масел спецій (кориця, орегано (душиця), м’ята, часник, витяжка  червоного перцю) з метою покращення травлення свиней. Ці масла стимулюють апетит, володіють бактеріостатичними та фунгіостатичними властивостями.

Економічний ефект застосування Байкоксу® 5%:

1. Збільшення середньодобових приростів на 10%.
2. Рівномірний ріст поросят в гнізді.
3. Максимальна швидкість досягнення забійної ваги.
4. Попередження виникнення інфекцій шлунково-кишкового тракту.
5. Безпечний, надійний та перевіренний засіб для боротьби