Свиноматки, штучно запліднені зараженої спермою СЦВ2: II. Результати після смерті

F. Morandi1, B. Bacci1, S. Panarese1, D. Ferrara1, L. Fusaro1, M.L. Bacci1, M. Dottori2, P. Bonilauri 2, G. Leotti3, T. Vila4, F. Joisel4, F. Ostanello1, G. Sarli1

1 School of Veterinary Medicine, University of Bologna, Italy; 2 IZSLER, Reggio Emilia, Italy;

3 Merial, Milano, Italy, 4 Merial S.A.S., Lyon, France

Введення

Експериментальне зараження, використовуючи декілька шляхів введення вірусу вагітним тваринам при пологах (1,2,3,4), показує вплив ЦВС2 на репродуктивні патології. Відомо, що внутрішньоутробна смерть плоду призводить до появи мертвих або муміфікованих поросят, може бути визначено зараження ЦВС2 в тканинах (1,3,5). В репродуктивній патології, яка пов'язана з ЦВС2, присутність утробних або плацентарних уражень недостатньо документована. Ми розробили експериментальну модель зараження ЦВС2 шляхом штучного осіменіння свиноматок, зараженою ЦВС2 спермою; в цьому документі ми пропонуємо і обговорюємо поширення ЦВС2 в тканинах, і пов'язані з цим ураження, свиноматки і плодів шляхом забору зразків після смерті.

Матеріали і методи

Експериментальна розробка та результати досліджень на тваринах представлені по контексту (6). Розтини проводилися на всіх не поросних і (кількість = 3) поросних (кількість = 6) тваринах. Деякі тканини свиноматки і кожного плоду (серце, легені, печінка, плацента та амніотична рідина) були зібрані (Таблиця 1) для проведення PCR в реальному часі, гістології та імуногістохімії (ІГХ). Також збирали відповідні фалопієві труби і плаценту разом із зразками плодів. Аналізи PCR в реальному часі проводилися у відповідності з методом Olvera et al. (7). Зразки для гістології були пофарбовані гематоксиліном та еозином (Г-Е). ІГХ була проведена, використовуючи 1/100 PBS-розчинені антитіла ЦВС2 (Mab F217, by Dr. G. Allan (Belfast, UK)), як описувалося раніше (8), але з використанням стрептавідин-біотин-пероксидаз полімерного комплексу (SuperPicture kit peroxidise, Zymed® Lab).

Результати

У свиноматок при розтині були зафіксовані ураження, що включали в себе від легкого до помірного хронічного волокнистого плевриту та/або перикардиту. У однієї тварини була виявлена ензоотична пневмонія. В одному випадку спостерігався легкий сірозно-фібринозний перитоніт, у двох випадках - плямиста печінка. У двох з трьох не супоросних свиноматок виявили гіперемію і набряк слизової оболонки матки. Троє з шести заражених свиноматок були вагітні і мали 16, 11 і 7 плодів відповідно, тоді як двоє з трьох контрольних - 11 і 8. В однієї контрольної свиноматки стався викидень, але ДНК ЦВС2 не було виявлено ні в одного з 3 абортивних плодів. Тільки в одній плаценті (позитивної на ДНК ЦВС2 з помірно високим вірусним навантаженням, >108 геномних копій/мл) легкий фокальний некроз хоріального епітелію дав позитивний результат на ІГХ за антигенами ЦВС2, локалізуються у цитоплазмі клітин. Плоди також дали позитивний результат на ІГХ у цитоплазмі гепатоцитів.

Таблиця 1: RT-PCR результати зразків тканини